«Ми свою землю ніколи просто так не віддавали»

Фермери Херсонщини живуть у постійному балансі: між сівбою й війною, між життям і ризиком. Для них новий сезон — це не лише питання врожайності, а й питання виживання.

— Ми будемо сіяти, — каже Олександр Гордієнко. — Проситимемо гуманітарні коридори, антидронові засоби. Але кидати землю — не варіант.

— Нам уже треба думати про РЕБи, детектори дронів і рушниці. Може, захисні решітки на техніку ставити, – ділиться Максим думками. – Скоро треба соняшник косити, будемо координуватися з військовими по безпековій ситуації. Але залишати це все ми не збираємось — принаймні, зараз. Я присвятив цьому все життя, знаю тут людей і вони мене добре знають. Почати щось з нуля в іншому місці буде дуже важко.

Ця впертість — і є те, що тримає Херсонщину живою. Серед чорних полів, зруйнованих господарств і уламків «Молній» продовжує проростати пшениця. А значить, є майбутнє.

Читайте розповідь воєнних фермерів за посиланням.